Я прийду до тебе вночі
і завалю тебе твоїм же камінням,
а потім зберу по частинам, в катронну коробку спакую.
Коли десь поїду далеко за твої межі
візьму ту коробку й покладу у сумку,
щоб мати твої з собою кавалки на згадку.
А потім, коли я повернусь з далекого краю,
відкрию коробку й частини твої поскладаю
й мозайкою склею. Живи собі далі
допоки я знов не візьму ту коробку,
допоки тебе не завалю твоїм же камінням,
щоб мати хоч деколи твої кавалки на згадку...
