ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 686
Творів: 10324
Рецензій: 15699

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

ВОРОН

© Вітер Ірина, 08-09-2007
Несеться час і ворон стукає в вікно,
Як ти колись постукав в моє серце
І переріс той стукіт у кохання вже давно
Хоч і мені тепер вже все-одно...

Постукав ти і я дурепа відчинила...
Можливо навіть я тебе любила
Я ще була мала й не розуміла
Чого насправді я тоді хотіла...

І ворон стукає в моє вікно,
Надворі дощ і крила мокрі
Тепер мені вже все-одно
Я думаю одне: "Ти змокни!!!"

Як тоді змокла я від сліз своїх
І я не думала тоді про сміх...
Любила я дивитися у твої очі
Тепер я дивлюся на крила мокрі.

І знову все сильніше стукає у шибку
А я дивлюсь і думаю: "Ну зникни!"
А ворон розбиває тепер вікно
Лежить  під будинком розбите воно.

Ворон з скривавленим тим дзьобом
Влітає тихо у мою кімнату
На очі мої виходять сльози
Після усього що я бачу.

Я бачу як з дверей виходиш ти
Із чорною трояндою в руці
І кажеш:" Я не знаю чи пробачиш!
Та через мене ти не раз іще заплачеш!

А ворон тихо ходить по підлозі
Ти береш його у свої руки
А в мене на очах солоні сльози
Ти докурюєш останні Прилуки...

Ти вилізаєш на підвіконник
І дивлячись на мене кажеш прощавай
А ворон мов твій чорний змовник,
Якому  кажеш: "Відлітай..."

Ти падаєш з вікна, а висота 15 метрів
А ворон далі мов нічого, полетів
Ти падаєш у прірву смерті,
А ворон знов на підвіконнику присів...

Кров унизу гаряча по землі
Це як тоді, в моєму сні...
Ворон відкриває чорні крила,
Проте летіти уже не сила...

це вже усе, нічого не змінити,
хоч як цього не захотіти.
Та як можливо так любити
Щоб серце ніколи не розбити...

Люблю, тебе не забуваю
Про тебе вічно памятаю
Буду з тобою та пізніше
Коли мене моя смерть потішить.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Ворон

© Альона, 17-06-2008

[ Без назви ]

© Мила, 15-09-2007

[ Без назви ]

© Юліана Грай, 09-09-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00958299636841 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif