Гематома струни, коли п’яний уже музикант
Б’є по них, щоб здобути давно вже забуту мелодію
Б’є надривно, відлунює звук від стіни до стіни
Закрадається в серце тривога і страх, ніби злодію
У пустому фойє, біля входу в зачинений зал
Не збереться народ, не збере цей акорд ані шилінга
Музикант награє, а за вікнами грається шквал
І мелодія рветься на волю до струн пришпилена...
Паперовими крилами укомплектована, наспіх окрилена
Та ув’язнена в плетиві струн і від того знесилена...
