Перемастивши медом всі слова,
я падаю у прірву безсловесності.
На крихти розсипається халва
налиплої зимової небесності.
Слова - коржі. Сухі, бо ненастояні.
Я їх кришу, щоб стати зрозумілою.
Сніги ідуть, сніги лежать засолені.
Зима від них стає цукрово-білою.
