Крихітки віршів нанижу як перлини
Моїх нереальних снів дні, години, хвилини,
Пройдуть переді мною
Кружляючи в ритмі вальсу
Як колись і ми з тобою
І загубляться в коридорах часу.
У лабіринтах моєї памяті
Зберігаю спогади про майбутнє
Такі невинні і незаймані
Геть нереальні. Ледве чутно
Прочиню двері своєї уяви,
Поприбираю думок завали,
Буду очікувати щастя появу,
Вийду у Всесвіт його зустрічати.
Сплету з логічних ланцюгів
Тонке мереживо відчуттів.
Перетворю кайдани прокляті
На прикраси і діаманти
Які блищатимуть дивним світлом
Чистого Розуму Нового Світу,
В якому наслідок і першопричина
Стали замкненим колом єдиним.
