Все менше сну, все більше безсоння,
Фіранка саваном на підвіконня,
А навколо глупа ніч.
Сумління докори - ненажери,
Дим від цигарки малює химери
На тлі мовчазних сторіч.
Хочеться плакати, а не плачу,
Ще тільки вчора і я, неначе,
Злим був і молодим.
Ще тільки вчора гріло багаття,
Згасло, і віра стала розп'яттям,
Очі з'їдає дим.
Що моя воля? Що моя доля?
Стежка-доріжка у чистім полі.
І на душі навскіс
Лягли, мов ноти, знаками терцій,
Пробивши груди прямо під серце,
Рвані сліди коліс.
