Я приходжу у тишу
розбурханих днів…
Ти прости, що не віршем, -
волоссям твоїм
Я побавлюсь тихенько
й наснюся вночі…
Засинай же, серденько,
на моїм плечі…
І твій погляд, як здогад,
я радо зловлю
А, як ранішній спогад,
пір’їнку мою
Віднайдеш уже зранку
на своїй щоці…
Посміхнися світанку
ти в миті оці…
