|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
50988
|
| Рецензій: |
95731
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 6143, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.222.67.251') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
вірш
|
|
|
| © Вячеслав Семенко, 01-09-2007
|
Нове століття. Юна Катерина,
укотре починається поема,
коли дівча прискорює хвилини
і кличе тишею садочок темний.
Ховає Усмішку жартун вусатий,
чекаючи хохлушку легковажну.
Підпилий місяць виглядає сватом,
заквітчана стоїть черешня-свашка.
Немає ще ні воєн, ні походів,
ще в білий день несе Катруся воду.
Та вже посіяні жоржини жовті
і обрієм темніє на негоду.
Десь за Дніпром ще став не взявся льодом,
і мрії квітнуть на чолі віночком.
Ще кобзою народженим акордам
не вторить ліс дитячим голосочком.
Ще серденькові літо не віщує
чужих доріг спекотної задухи,
зимовий вітер снігом не вінчує
сиріт, і Богом , і людьми забутих.
Та буде все це . Буде, не минути.
Ще бризне з-під копит гірка образа.
І змиє гріх гріхом вода спокути
за всіх покараних коханням - разом.
Блукають у краю Катрусини нащадки
і гулі набивають тими же граблями.
Поема починається спочатку:
"Кохайтеся ,чорнобриві, та не з москалями..."
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
