У вікно я викину
фотографію-
Полетить із вихрами
плІч-о-плІч.
І порину
з радощів
у анархію,
захлинусь нектарами між облич...
Сивий Бог хитатиме блискавицями.
І назавтра,
певно що,
йтиме дощ.
Голова болітиме, і варитиму
серед ночі я кислий борщ.
Небезрадісно
бути вільною!!!
Кожен раз по-різному не самА!
Літо чайкою,
і не білою,
попрощається.
І - зима...
Там,
за вікнами,
люди моляться -
може, Боженька не забув!
У свободу свою
загОрнуся.
Щоб плачУ
ніхто
не почув...
Лише іноді виринатиму
з накипілої сліз води,
і шукатиму
фотографії
неторкАні дощем
сліди...
