І ти відчуваєш,
ти чуєш-кричиш.
Від голої шкіри
до сонця проміння –
один лише крок.
Хвилина – і страх
проходить. І вже
не важливо.
Не варто іти
у нікуди.
Залишитись тут
навічно. Сидіти
у спокої лип,
і листям живитись
забутих думок,
і пити чаруючий
подих. Боги!
Я вас кличу
до серця свого!
Знайдіть тут домівку
і мир. У передчутті
я залишу свій рай,
забуду і чорта, і
бога. Існуєш – існуй.
Прийде час –
помирай.
