Коли роки були ще ті, і тато й мама молоді,
А кущ троянди ріс в саду крислатим деревом
Літали в небі комарі, паслися мухи на ріллі
І сонце грало у калюжах жовтим дзеркалом.
У тій країні весняній цвіли кульбаби чарівні,
І тиха радість там жила в казковій дійсності.
Горіли вуличні вогні, сміялись очі уві сні
І теплий ранок цілував сльозами ніжності...
Росла нескошена трава, молились тіні і слова,
Та зрідка вітер шепотів бентежну розповідь...
Враз стукіт серця завмирав і хтось близький нас покидав,
І ніс прогрішення земні на суд до Господа...
Під рискалем скрипить руда, тече по скронях не вода
І мчать по небу трудодні гарячим колесом.
Лиш око розпізнає лик - в брудній калюжі жовтий зблиск,
І він покличе до рідні нечутним голосом...
