Сюди почали завозити відеокамери
Коли у кожен дім купувались одинакові шпоновані меблі
За якими треба було вистояти у черзі що пахне оселедцем
Фотошпалери турецькі килими зі штучного ворсу
Світильники «під кришталь» та купони які продавці
Вирізали отакенними гігантськими ножицями та наколювали
На гвіздок мовби засилювали на дратву карасів для в’ялення
Ще пам’ятаю із того дитинства і світлин багато юних сімей
Вони відкладали рублі «на книжку» сіро-брудну і міфічну
Чи не найбільшою їхньою втіхою були перші лампові телевізори
Яких захищаючи від мух та пилу накривали вишитими рушниками
Старші сідали за стіл періодично покашлювали у порепані кулаки
І узгоджували що й кому із дітей
Перейде у спадок – в «пошанівку»
Пам’ятаю гідропарки із космічними обивателями та вічно
Незадоволених огрядних і двобородих тіток-касирок
(А як же бути радісним коли в нічну зміну перевиконуєш плани
На фабриці ракетних боєголовок або ж у мануфактурі танків?!)
Відеокамерами тоді могли похвалитися хіба кагебісти та буржуї
Яким все одно допомагали зникати назавжди
Відлига перестройка та розкріпачення Всемогутньої Імперії Ковбаси
Принесли із собою поділ і щурі перебігали із одного судна на інше
Зі своїми просмерділими «веснами» «маяками» «книжками» «закалкою»
Ракети перероблялись на хрести і аж видно було як із могил біліють кістки
І тебе кочегара з обсмаленими віями за ніч в свободу нову охрестили
Ти збанкрутілий галицький шляхтичу виїздив у Річ Посполиту і торгував
Пір’ям серпами серпанком наливками насінням гвоздики й цибулі
Скільки ж разів напивавсь до безпам’яті із перекупниками з Ченстохови
За ті роки навчився ти вміло переходити колючі кордони митниць
Перев’язаний кілометрами сигарет і декалітрами спирту
Наче святою водою по яку кожного серпня ідеш в Зарваницю
Зламуєш із даху антену
Мнеш і розкурюєш незмінну «приму»
Дістаєш із серванту дефіцитну шістнадцятилітню текілу
І не приховуєш насолоди розкорковуючи ту плящину
Вставляєш у відик місцями розмагнічену плівку
Сідаєш близько-близько перед тіві
ііііііі...
І пролітаєш над всіма Різдвами Пасхами народженнями та хрестинами
Доповнюючи їх коментарями про нещасні випадкові загибелі
І починаєш розуміти що неживі зостались якби ближче тобі
Аніж діти твої і онуки із італійськими та португальськими громадянствами
Що мова є одночасно і благодаттю і перепоною між людьми
І сльози твої каменепадуть
У навіть без них міцну текілу
(лиш сльози твої справжні
на відміну від неї
...але ти того не знаєш...)
