А я сюди як на прощу - чи, може, прощатися,
Чи, може, шукать у траві запізнілого Спаса...
А вам, необірваним, знову доводиться падати.
А ви ж уродили і цього року так рясно.
Пробач мені, літо, - я можу тебе забути,
Але не забуду тужливий серпневий звук:
Як падають яблука, котяться переспілі,
Стікають соком і просяться так до рук.
