І впали кроки,
І розбились на бруківці,
Крихкіше скла –
Загублені світи.
Я їх зібрала
І побачила помітне
В них відображення
Сумних очей твоїх.
Мене залишив.
Не сказавши навіть слова –
Лиш скло розбитих
Кроків у зимі.
А я вдивляюсь,
Розглядаю знову й знову
Ту глиб забутих пам`яттю зіниць.
