Розкрий вікно і випусти на волю
ту зграйку білих голубів, що ти тримаєш в клітці безнадії.
Звільнись, розбий всі межі і забудь
образи, залиши їх
десь у вчорашнім дні,
поміж розгублених годин.
Там, де все сказано.
Де все перегоріло
і розтопилось воском в свічнику.
Залий водою сліз –
нехай розтануть
цукром.
Дивись вперед,
туди,
понад,
де янголи плетуть
чудовний гобелен
людських непевних доль.
