Цього року лелек розвелося, як гною,
Наче гною в цей рік розвелося лелек!
Моя мила!
Сумую я так за тобою,
Моя риба кохана, мінтай мій, мій хек!
Ти майнула кудись, а куди – я не знаю,
Я не знаю, куди ти майнула, мон ше !
І без тебе тепер я щодня помираю,
А учора – прикинь! –
Я ледь-ледь не помер!
Я не слухаю ніц, навіть „Радіо Ера”,
Не дивлюся кіно, не співаю пісні,
Ще учора я думав, що ти зла мегера,
А сьогодні вночі ти приснилась мені.
Ти в сорочці стояла до п'ят, і з косою,
А коса та сягала тобі аж до п'ят,
Сподівавсь хоч у сні я побути з тобою,
Та лелек у цей рік розвелося ж, як гною,
І [нахабні] лелеки пожерли усіх жабенят!
Мені тоскно і сумно, мов курочка-ряба
Мої яйця розбила усі нанівець!
Де ти, риба моя,
Моя Царівна –Жаба!
Повернись!
Бо без тебе мені вже гаплик!
