| © Юліана Грай, 19-08-2007
|
Про що шепоче вражий вітер?
Яку мелодію він грає на шибках?
Скажи, не чую, бо шепоче тихо..
Скажи, не чую, бо грає він не в лад..
Можливо він розказує казки безмежі,
Можливо він говорить про принцес.
Можливо він описує їх вежі,
Свого чекання, страждання, весь процес.
Розказує, які в них довгі коси,
І білі сукні, і з хрусталя в них трон,
І білі квіти, вплетені в волосся,
І срібні сльози до білого їм в тон.
І день, і ніч плачуть без зупину,
Й самі не знають, чи плакати їм варт.
Та вітер каже, що життя їх плине,
Й все зміниться у зовсам анший лад.
Бо десь на волі ходять принци,
Всі гарні, дужі, і трошечки сумні,
Бо не розуміють, нащо танці,
Коли дівчата якісь, та не такі.
А потім раптом як згадають,
Що сенс в житті їхньому десь є,
Що десь принцеси плачучи чекають
Й навік ввідати хочуть серце їм своє.
Тоді вони в похід ідуть з мечами,
І б`ються, поки ворога не вб`ють.
І все життя ладні метати булавами,
Та все ж колись ворога доб`ють.
Бо в них принцеса лиш одна,
І певно, лиш її любити варт.
А ти можеш будь-яку любити?
І зводиш все в житті на жарт?
Ти кажеш, що будь-яка красива,
І закохатися в будь-яку б ти зміг?
Та я на світі лиш одна єдина,
І лиш мені шепоче вітер в ніч.
Бо знаю, як "будь-якою" зватись,
То краще вже не зватись взагалі.
Ти хочеш з будь-якой кохатись,
Кохайся, та не зви мене в житті.
Я прошу лиш, щоб вітер грав,
Щоб грав якусь мелодію сумну.
І щоб ти мене скоріше забував,
І щоб любив будь-яку свою.
А я плакать буду, й чекатиму все принца,
Лиш вітер би мені поміг.
Бо я знайшла у вежі сенсу.
Грай, вітре, задушевно на шибках моїх!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
