Прохопиться пташка піснею,
А віконце – сонячним променем.
Дитина знайде тепло, як Істину,
Десь там на печі, під комином.
Бабуся хутко покличе снідати
Борщем з молодої капусти…
І видасться світ таким незвіданим,
І наче – не зовсім безглуздим.
19.09.1995.
РОЗМОВА
Тихо, тихо навкруги.
Та, вслухаючись до болю,
Я почула, як луги
Щось нашіптували зорям.
Сум кудись подівся мій,
І самотності не стало.
Я вклонилася землі,
Що із небом розмовляла.
Я не розібрала слів,
Що луги шептали й зорі,
Просто – з неба струмінь плив,
Струмінь чистої любові.
2.02.1996.
