Я люблю його.
- А що ВІН?
- Та не знаю…
- Я люблю його. Ні, це більше – кохаю!
- А ВІН?
- Та ж кажу Вам – і справді НЕ ЗНАЮ!
- Я є надзвичайно щаслива,
Блукаю по місту мрійлива,
Стою на зупинці – танцюю,
Доріг не торкаюсь – лечу я!
- А він ?
- Він … багато працює…
Чекала любові, чекала.
І ось маю. Все. Я пропала !
Усе всередині вирує,
Не знаю, як я ще працюю ?
- А він ?
- Він в Карпатах мандрує.
Долаю вершини, десь рвуся,
Радію, співаю, сміюся,
А там, у душі моїй – грози
І рвуться від відчаю сльози.
- А він?
- Він включає « морози «…
Кохаю тебе, лиш тебе, зізнаюся.
Чекаю на тебе і дуже боюся.
Я прямо не можу сказати,
Бо друга не хочу втрачати!
- А Він?
- Він це буде читати…
