Коли ти забудеш
у своїх снах
про вечері у "Гілтоні",
про молюсків
у льодяних салатницях,
про напитки,
де крапля віскі
коштує
майже цілу
українську
сільську парафію,
чи то з десяток
африканських шкіл...
(Адже економічна благодать -
це рай!)
Та все ж...
Коли раптом забудеш заснути
і сутінки
почнуть дорікати
і набридати
своєю темною сутністю,
надмірною сірістю,
імлистою вологістю
і розпливчастістю
бажань -
тоді є справжній час
для божевілля:
для розкоші знехтувати
краплинами меду
світської благодаті,
купеллю в молоці,
яблуками
фальшивих знань,
що поводують
лиш пристрасті,
І зректись
манни небесної
з Олімпу примхливого
задля страху
з невідомого
і того,
що почнеш прагнути
до вечері
простого,
черствого хліба
з терпким вином,
щоб купатися
пізніш
у муках
і у благодаті
вічної любові...
Єво, вибирай!
А головне, Єво, думай! -
Це ж так легко!
