Ложкою дьогтю в меді
Щастя Твоє псую.
Шарпаю ТвОє небо,
Мацаю тінь Твою.
Хвацько ловлю Твій голос-
Серце ним зІб’ю в кров.
Дощ розсипає мОрось,
В світі живе добро...
Врешті, кому то треба?
Точно, що не мені.
Клаптями мОє небо
Стліло давно в огні.
Полум’ям він дістане
Совість на дні душі.
Постріл – і перестану
Слати Тобі вірші.
Постріл із Твого раю
Прямо в долоней шовк...
Дьогтем у меді тану.
Пульс гіркотою змовк
