Смiховинним виглядає бажання
сховатись вiд власної отрути
струюючи все довкола
визрiває ОТРУТА грудей моїх
полоху думок не зiбрати
в дуплисте тепло рук
полум`я тишi
спопеляє опалки днiв
сполохано вдихаю
сполотнiлi видiння
видiлити на диво легко
але не варто
видовище визрiлої отрути очей
гiрчить грайливими сутiнками
сум`ятя непевностi отруєного буття
СУМНIВИ
спустошили скарб,
що виповнювався вiрою
Вiр в мою присутнiсть
допоки є в твоїх очах
хоча б отрутою
Отвори триклятого сну
видерли моє iснування
гратами стало воно
гратами трунку свободи
Тримай духмянiсть трункого спалу подихом
Сумнiви приходять по мою душу
аби залишити непевне буття
на сторожi спустiлого скарбу
куди вiрою скидаються дивовижнi
плоди недосяжних певностей
Питатиму долi
чи є заквiтчанi сади до нiг
вони потопатимуть у м`якому бездолiв`ї
Питатиму стелi
чи є сутiнкове мереживо народження зiр
вони поглинатимуть у нестримне безмежжя
Питатиму стiни
чи є крилам впокоєння спин
вони пеленатимуть вiтрiв початки
Питатиму дверi
чи є зачинена певнiсть моєї присутностi
вони поринатимуть геть од сутi
СУМНIВИ ПОГРАБУВАЛИ МIЙ СКАРБ
Сувiй висловiв
не має початку чи кiнця
Сувiй висловiв
є суцiльним сумнiвом
з приводу початку чи кiнця
Тримай мене вiрою своїх очей в мою присутнiсть
Коли я промовляю Слово,
то не маю на увазi висловiв
бо вони iснують десь окремо,
а щось посереднє мiж мною i ними
щось дотичне до лона
як посереднє мiж початком i кiнцем
як посереднє мiж реальним та химерним
та їх суцiльний iмманентний вмiст
МIЖ ВIЧНIСТЮ ТА МИТТЮ
НЕМАЄ МЕЖ
УПОДIБНЕНИХ ДО ЧАСОПЛИНУ
