Зупинись, над тобою промине відьмою
Моя нова зима осягнута снігом
І спустошене сонце завішене ширмою
Несхолоне до тебе сумним розмарином.
А я знову гуляю босоніж до Сибіру…
Та вже не літаю, прилаштовуюсь жити
З людьми. У моїй ступі покоїться пиво
Для нудьги…Пригостити…
Як хочеш. Воно на смак із думою.
Я й сама до нього чомусь не торкаюся.
Я би вилила його, залишила ступу
І в небо…І я б більш неповерталася…
Ось тоді б охміліла. Наліталась б до злочину.
Та подихала хмарами, та поснідала б маком.
Та тепер я як всі, не штовхай сірникі мені в очі,
Просто нетреба…Там ще є весь мій запал.
