Остуджено душі
марудним дощем.
По вінця налито
розлуки.
Невтішність осіння
невпинно гряде.
Цей серпень –
її запорука.
Свій келих останній
я вип’ю сповна –
і терпко,
і гірко,
й багряно...
Прийду уві сні
з безшелесним
“прощай”
і зникну назавжди
під ранок.
А поки – спивай ще
гарячі вуста,
тамуй тілом
тіла голод...
Невпинність осіння
за серпнем гряде.
Несе під крилом нам
холод.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design