Будинку набрид його дах
Бо крізь нього не видно небо
Будинку не йдуть окуляри
До прозорості вимитих вікон
Будинок оголосив бойкот
І вивісив на паркані
Об’яву...
Про ні що...
Ми господарі цього будинку
А ведемо себе як гості
Бо почуваємо себе гостями
Може нас завтра не стане
А будинок буде стояти
І писатиме об’яви
Про дах, що заважає побачить небо,
Про вікна, що йому взагалі не пасують
Не зачепить лише паркан,
Бо на ньому можна вивісити об’яву
Про ні що...
29 березня 1891 року помер Жорж Сера
За десять років до цього він змальовав наш будинок
Вийшло не погано,
Місцями з претензією на геніальність
Претензію будинок відхилив –
Мовляв впадає в око дах,
І плями вікон
І безлад наших напів законних відносин
І на паркані не видно ні однієї об’яви
Про ні що
А може посадить квіти
Ти квіточкою кликав мене, пам’ятаєш?
А може завести собаку?
Ми назвемо її наприклад Рексом
Та це все антураж,
Звичайна біжутерія
Ілюзія сім’ї і спільного життя
А дім нас не прийняв
Він мов дитина
Побачив фальш і об’явив бойкот
І написав об’яву
І т.д.
