моя маленька дівчинка
з ілюзією кроку;
вперед немає руху.
назад немає сенсу.
не вистачає років
і не захопить духу.
не заміняє сексу.
чого це тобі варте?!
твоє, колись щасливе,
утерте кимось, личко
від посмішки та жарту,
залишилось вразливе
і пагубне на звичку...
моя маленька дівчинка
з іронією до втіх,
пародією на гріх,
претензією на втому.
чи є десь праобраз того,
хто викличе щирий сміх,
тобі упаде до ніг
і дасть відчуття, що ти вдома?
немає холодних стін.
немає гарячих рук.
вологі потуплені очі.
все швидше зростає тин,
захоплює часу плин,
що змушує до розлук,
я цього боюсь і не хочу.
чогось однозначно нема.
вгадай, що то за пора року.
з ілюзією кроку.
вперед немає руху.
назад немає сенсу.
мені тебе замало.
та щось давно зламалось
і розтрощило серце.
