Вона нервова й симпатична,
Вона піднесена й легка.
Її малюють! - Їй незвично,
Вона слідкує, де рука
Його проходить і зникає,
У грудях калатає дзвін,
Уся зсередини аж сяє
І вії пурхають. А він
Убивчим і водночас ніжним
Недбалим порухом розкішним
Єднає правду із гріхом
І штрих лягає за штрихом.
Вершиться сон в мініатюрі,
Лягає марення з натури,
Завмерла мить, сріблиться дощ
І мухи падають у борщ.
