Що здавалось - не сталось.
Тихі будні всмоктались
У манірні печерні вогні.
Радість вкрилась туманом,
Щирість впилась дурманом,
Губи стали терпкі і прісні.
Що хотілось – не збулось.
Рук тремтіння забулось,
Твої очі не сняться вночі.
Пекло крадеться в душу…
Нині скоїти мушу
Ніжне вбивство себе у тобі.
Поки тліло – боліло.
Що пекло – спопеліло,
Сіллю скроплений жар задимів.
А гаряче вугілля
Заметуть на весілля,
Для нового багаття гріхів.
