Із темряви назустріч – невідомий
До мене: “Сестро!”
Жахаюсь, бо не вірю в воскресіння,
Застигла і не здатна на любов,
Не здатна на прощення і спасіння,
А він до мене: “Сестро!” –
Знов і знов.
1992.
* * *
В служінні правді Істини живої
Є сенс. Але його таки нема
В пекучих ріках пролитої крові
Усіх, хто вірив у нові слова.
І так завжди у світі поєднання
Матерії і трохи інших сил…
Так тихо помирають сподівання
На краще в Того, хто цей світ створив.
Вже Він лякав усіх, карав і бавив,
Вже Він любові приклад показав…
О, Господи! А ми таки – ті ж самі,
Якими Ти з Едему нас прогнав.
21.08.1999.
НАДІЯ МАРЧУК
ІЗ КНИГИ "ПРОЗОРИЙ ЧАС".
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design