Ми в потемках подовгу засиджувались
Із кавою лавацца втиснувшись в канапи
Тоді на особистому рівні бували й
Містерійні полони пожеж і потопів
І ми розбивали колодки дверей
Відкриваючи доступ озону
Може не такі вже холодні ми були
Коли підносили тости із зимним
Півсолодким у глиняних горнятах
І ще ми ніколи не збирались вмирати
Вікна були нам за двері широкі
Як треба було докупити трохи веселих
Напоїв ми опівночі висипались на вулиці
Вдягнуті у скафандри тіл та несамовиті заморські
Тканини що зраджували запах ткаль-наложниць і прянощів
І до ранку місто вповзало у наші кишені
Без великих зусиль ми ставали невидимі
Для поодиноких чорних привидів
Так принаймні вони виглядали
Під червоними хвилями підсвітки
На негативах вісімдесят третього року
:: МИ ТВОРИЛИ МОВУ І НОВІ АКЦЕНТИ ::
Любов не маніпулює
Не зачиняє перед носом хвіртку
Не рахує помилок
Не приходить без стресу
Ризикує останнім задля щастя інших
Не перестає вірити в добре
І є віссю світу
Там де є ти
Отож ставлячи точку ти креслиш пряму бездоганну
Та сходиш полум’ям у мою холодну ріку
Мабуть так мало би розпочинатися кіно
Про остаточне завершення карнавалу світу
Або коли споглядаєш з гори на фосфорний Львів
Знаєш скільки в мені того смутку і пустки і льоду
І приреченості сильної як смертність як біль
Кроку по якім байдуже починається прерія
Дикого Поля архаїчних племен
Та яким сильним я б не здавався тобі
Я з кожним днем все більше потребую
Ні не таємних знань що беруться із вимислу
І Боже борони – не романтики бо брехливою є
Й од якої від крові вкриваються ржею лицарські лати
Потребую чогось ціна чому має пояснення
Не в тому що зі щитом ти чи на щиті
А чи взагалі повертаєшся
:: І НАВІТЬ КОЛИ ВІТЕР ВТІЛЕНИЙ В МЕНІ ::
В пустелі ніч страшна й гнітюча
Натуральна як кава чи смерть
І ворог твій подавши тобі руку тим жестом
Втихомирить і приспить твою увагу вмить
Солодкими словами настромить на рожен
Хоч гнівом розплескатися ти ще зможеш
То будуть лиш іскри китайської гірлянди
:: ВІДКРИТКА ::
Ієронім Босх і інші часто-густо зображали на дереві і на полотнах
Гріхи та пристрасті реальні як абрикосові краплі соку на твоїх вустах
І так преніхто не додумався намалювати на шкаралупі горіха
Без різниці волоського чи грецького невмовкаючу зозулю
З очима дельфіна що відгукується на твоє ім’я
:: НАЗАД В ПОЗАЧАССЯ ::
О пілігримко доброї волі і чистого серця
Я намарно спалював бензин на пошуки
Їдучи польовими дорогами
Розпанахуючи стіни тупиків
Сим трипудовим мотоциклом
Тоді не дістаючи нічого взамін
Тепер же я сповнений азарту
Щоб викрасти тебе сієї ночі
Із епіцентру недозволеного
Втамувати спрагу потреб
Довершити акт розмови
Із простим закінченням
Бережи себе
