Асфальтовi пори вбирають
воду, розляпану небом.
Потрiсканi стiни
вдихають з повiтря озони
я нiяк не дiйду до тями,
бо атрофованi зябра,
пальцi втомленi
вiд чiпляння нервового
у простирадло.
Нашим спогадам
ця нiч не остання
вона не залишить
присмаку осенi,
вона не розiб'еться
об свiтло лiхтарне.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design