Як ота маленька єгиптянка,
Що будує пісочні будинки,
Які руйнує пустельний вітер,
Я ступаю в старих кросівках
На чистий килим своїх ідей.
Та дівчина знаходить
Розпечений пісок у всьому –
Навіть у чужих нирках.
Вона має мішечок, у який складає
Поношені тіла та душі.
Там є всі і все правда.
Ходить у сабо і довгім пальто,
Бачить все, що кожен ховає,
Ненавидить парфуми і
Тішиться дощу серед ночі,
А плаче від швидкості часу
Та неправди в очах глибини.
