у поета в голові
млин
траєкторії криві
крил
меле роздумів гіркий
кмин
і бубнявіють нитки
жил
у поета в голові
рук
спритна пара ліпить свій
світ
в тиглі плавить древніх слів
брухт
і зизгагом по чолі
піт
у поета в голові
птах
дятел або лісовий
крук
вже продзьобує наскрізь
дах
виривається увись
дух
у поета в голові
джерело
вічних сумнівів
вінегрет
але що би в ній
не було
серцем творить справжній
ПОЕТ
***
P.S. Маючи палке бажання надати вичерпну відповідь шановному Теду Лещаку, а також прояснити ситуацію для інших читачів (вельми на таких сподіваюся), використовуючи вдалу практику не менш шановної авторки nfmnk, вирішив додати до свого твору маленького хвостика із запозиченою назвою. Отже,
ДО ІСТОРІЇ НАПИСАННЯ
(нашвидкоруч, але щиро).
Цей вірш, перш ніж набути саме такого вигляду, мучив мене рівно дев'ять діб. Наче небагато, але перепочинку не давав. І увісні, і наяву гризли і довбали мене ці рими та образи.
Почалося все, як і має бути, з перших двох рядків. Поетова голова і млин. Уява відразу намалювала образний ряд: 1) млин-борошно літер- 2) руки місять глину-тісто слів -3)закваска ідеї-піч-хліб вірша. Поступово стали набирати обрисів перші дві строфи з млином і руками. Перебрав кілька сотень рим. Була думка зробити окремі строфи-відгалуження з іншим ритмом, які б доповнювали тему, опісля відкинута. Але в процесі розвитку твору виникло питання ідеї: в чому суть, на чому робити наголос. Десь тут народилася думка про антитезу до голови у вигляді серця, але початково серце мало б бути піччю, у якій випікався б хліб поезії. Паралельно з тим прийшла третя строфа з птахом, наче і не зайва, але яка явно вибивалася із попереднього задуму. Вирішив тимчасово зосередитись на цих трьох образах: МЛИН – як символ поетової думки, що перемелює зовнішні події та враження, готуючи грунт (сировину) для творчості; РУКИ – як символ праці та старанності, без якої будь-яка ідея буде спотворена; ПТАХ – як символ натхнення та поєднання з НЕБОМ/ІНШИМ ВИМІРОМ. І фактично вже після того, як ці строфи були виписані, миттєво прийшла четверта. Десь о другій ночі, на кухні. Не зовсім така, як Ви її бачите зараз, але ...майже така. Рукам в голові залишилося дещо її причесати. Ще три дні чекав, чи не виникне бажання щось змінити. Опісля – виклав на сайт. Читайте, друзі !
Ще кілька слів стосовно технічної/формальної сторони процесу. Маю своє логічне (сподіваюсь) пояснення обраної структури вірша.
Спосіб римування спеціально підібрано складний і певною мірою перехресний. Схематично можу відобразити так:
А
Б
А
В
Г
Б
Г
В
При цьому в непарних рядках – по 7 складів, в парних – по одному.
Ця схема максимально точно витримувалась (у міру можливостей автора) у перших трьох строфах, де йдеться про голову. Як засіб підкреслити РАЦІО в діях поета. Той момент (зауважений Тедом), що млин/кмин - крил/жил звучить як одна рима, мною не був усвідомлений, хоча тепер мушу визнати, що це (вірніше, оманлива зміна способу римування у наступних строфах) справді може бентежити чутливе вухо.
А момент другий - це свідома авторська зміна звучання останньої строфи, яка мала б підкреслити ІРРАЦІОнальну складову творчості, яка не піддається розрахунку, але без якої поезія стає механічною вправою для мізків. Схема римування не змінився, але додалося відлунювання: ВІЧних сумніВІВ + ВІнегрет і віНЕгрет + НІЙ + НЕ. Змінилася і кількість складів: у другому рядку з\'являються два зайві склади, а в наступних хоча кількість складів відрізняється від перших трьох строф, але сумарно парний і непарний рядок мають стільки ж – 8 (при цьому автор старався дотриматися чергування наголосів). Це легше зауважити у такому варіанті:
у поета в голові
джерело
вічних сумнівів віне-
грет
але що би в ній не бу-
ло
серцем творить справжній ПО-
ЕТ
тоді рима непарних рядків стає внутрішньою, але чіткіше проступає ритм.
Тепер, після чистосердечного признання у намірах, прошу судити: що вдалося, а що - ні.
