Ложками вигрібаю смуток
Зі свого лівого передсердя,
Іду по діагоналі напроти
Власному бажанню стікати
Дощовою краплиною по щоці.
Впасти такою великою
Серед бруківки у центрі,
Щоб машини загальмували
Переді мною, як у сні.
Розірвати власні долоні
І залізти у звивини
До самого починання початку,
До захоплення вітром,
Степом, дощем, молоком.
