Я прокинувся на світанку,
Смерть прийшла в 5 годин ранку.
Біль рвонула серце,
Став вільний я.
Облик смертних та простих людей,
Зводить серце в темені ідей.
Їм би плоть мою, їм би смак смертей!
Я був їм за ненависть,
Я бачив їх всіх наскрізь,
Я злістю платив за злість!
Гей! Я для них злодій,
Знаю я секрет,
Війон і світів,
Бідних та царів.
Я був скрипалем,
Мій талант – життя,
Кров’ю та смичком
З вогнем грав і я!
Нема клейма у душі моїй,
Крім Господа я не знав царів,
Та на скрипці майстер залишив таємний знак.
І змією пройшов чорний слух,
Що смичком моїм править Пекельний дух.
А мій кращий друг – Геній пітьми сам Сатана.
Він був їм як ненависть,
В серці будив лиш злість.
Коштував мені кривавих сліз.
Гей! Я для них злодій,
Знаю я секрет,
Війон і світів,
Бідних та царів.
Я був скрипалем,
В душі талант я мав,
Він був моїм Христом,
А Диявола не знав!
[Диявол]
Хей, скрипаль,
Дурний ти, але жаль,
Ти не знав,
Ти як раб,
Мій мотив лиш грав!
Ти не хочеш знати, що геній – я!
Ти ж мій футляр, я з’їм твоє життя!
Скрипаль!
Плач і співай......
Все рівно!
Мертвий ти давно....
Що нам рід людський?
Їм би пити й жерти в три горла день і ніч.....
Будь ти тричі геній не йди на поміч!
Та спустись на дно,
Зроби звук вином,
Звергни ти мій трон.....
Пекельним скрипалем
Станеш назавжди.
Зрозумієм ми тебе,
Грать з вогнем – життя твоє!
