Смарагдові Хвилі Лісу
Тремтливо сплітають сни
і кожен ковток як вибух
і кожен порух як сміх
Марево…! Марево крізь товщу смарагдоглибокого тла! Одвічна волога згасае аж до плескоту важких хвиль…
Передчуття хвилювання…
Щось сталось в майбутньому розгортанні цього початку.
Марево…! Мереживо прожилок миттєвоможливого, незміннограйливого, невпинномінливого марева. Одвічна волога згасає аж до блискоту жахних зір…
Передчуття хвилювання…
Щось сталось…
Смарагдові груди лісу
Розітнуть у сни шляхи
і кожен ковток як вибух
і кожен здогад як сніг
Щось сталось…
Щось стало ставати поставою сталості:
ПОСТАТЬ ПОСТАЛА
- Хто ТИ?
- Не Я, але ТИ сказав
ПУСТИ ПОСТАТЬ
- Постав межу мого означення
- Не Я, але ТИ постав
постійне постулування поступового ступання
становлення
як стан постійного оновлення
оволодіння новими поставами
– Моя настанова – бути тобою всередині мене
– Твоя настанова – бути мною всередині тебе
ТИ – межа мого означення
ТИ – прихід мого становлення
Я – проголошення твого промовляння
Я – привід твого споживання
ПОЖИВА ЖНИВ ВіЧНОСТі
ВіЧ-НА-ВіЧ
між
межа
ніж
ніжності
осяяння сяйвом видобутку грудей
ніжність міцності
злитості
осяяних сяйвом
видобутку грудей
ТИ від ТИ
між
межі
ніжності
ІМЕНІ
і мені
пожива жнив вічності
постать
постава
постала
постанова
нова
НІЖНОСТІ
ВіЧ-на-ВіЧ
вічність
пожива жнив
сік слів
смак снів
силою первісного джерела
сповнений
виповнений
осяяний
повня мого серця
у руках твоїх
з грудей списом видобута
бути – це стати
межею
між
мною та мною
повням мого серця
стаю означенням
твоєї присутності
твоєї причетності
до виповнення мого серця
і видобутку його
з грудей твоїх
списом ніжності
між
віч-на-віч
поставлених
становлень
єдиної суті
присутності
межі
між
нами
сповнилось серце ніжністю
але не виповнилось
як рана – постава вічності
постійного прагне живлення
бо глибша од слів означених
ознаками незнайденного
Воно невмістиме
як переповнене
до рани грудей моїх
Воно недостатнє
як недоповнене
до рани грудей твоїх
ТИХО
НІЖНІСТЬ
ІМ`Я
ним Я
постану
як рана
грудей твоїх
ТИХО
ВІЧНІСТЬ
ПОВНЯ
Ним Я
ставатиму
як рана грудей
моїх
між нами
НІЖНІСТЬ
МЕЖІ
постать постала
як чоловік у білому
з ніжною посмішкою
та ім`ям на вустах
серед смарагдового
палахкотіння лісу
осяяний сяйвом
видобутку кривавого
повняти у руках
та рани
у грудях
- Але це моє серце!
СЕРЕД ЛІСУ ТИХО
- Але це моя рана!
ВіЧ-на-ВіЧ ПРОВАЛЛЯ ГРУДЕЙ
вічність
ніжності
осягнення
виповнення
становлення
ПОСТАТЬ…
- Постав ім`ям межу означення
НІЖНІСТЬ
Межі
- Хто ТИ?
Трунок на моїх губах гірчить передчуттям долі.
ДАЛІ…
