Ти де
ховаєшся у вихорі імен, псевдонімів промовистих і ніків…
мені без тебе болісно і зле,
не вистачає молитовної Тебе
в словах моїх самотніх та безликих…
Я десь
вписав себе поміж рядків
в чужих книжках,
якими прикрашаються полиці…
вдивляюсь з монітора в ваші лиця
й читаю…
страх не переборений в очах,
і натикаюсь на скляні зіниці…
Яви
Себе в буденності німій,
Я вись мені нежданим дивом…
Я весь беззастережно твій,
я тілесами відданий одній
й Душею в Вічності до неї лину…
