Рупор віджилого віку
Своїм комічним голосом
Лящить в порожнечу труб:
«А чи ви читали
Як кохають дельфіни?
Як парафінові свічі
Горять на моїх сподіванках?
О, як я кохаю свій Київ!
А иноді він нас кохає
До втрати свідомости.
Але наша любов є вдячна
І ми займаємося онанізмом
Кожен по своєму.
Ми розплещуємо таким чином
Свої емоції,
Ми даруємо їх вам
Своїми віршами…»
Жаль мені рупор – заглух,
Може б динамік згодився б?
3о.о6.2оо7
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design