Я прогортаю сліди, списані книги утоми
Спогадом ріжуть думки, кришать останками хліба.
Далі від томних віків, далі від себе і дому,
Далі від всіх помилок. З писка летюча либа
Листям впаде на вікно, холодом липень розчеше
Дощем налились дзеркала, сумно поскрипують двері
Сотня забутих краплин, знову реяльна мережа –
Windows відкриє Install, Word консервує папері
Мову несказаних слів, сливами небо розтане
Так вже не вперше було, з чого ж тепер починати?
Ніби не з мене смердить, себе не ділю на грані
Пофіґ і нафіґ життя, рани ввібрались в халати
Білі зимові листи – віршів моїх небувало
Знов санітари хвороб, шизофреній моїх бали
Ходять по гострій слюді, діри шнурівками зшиті
Сонце під хвоєю літ, може земля порадіє
Збився мобільний зв’язок, дзвони гримлять у житі
Вічність відправі гріхів… Де тебе треба, надіє?
ІІ
Що собі спомин дає, наче всього – забагато!
Ніби минуле життя, та де там іще хоронити.
Стримує смуток сарказм, язик заплітають мати
Кривлять обличчя чутки, в небі цифруються біти
Матричний падає град, птах розбивається в хмарах
Губи німіють кіно – сурдопереклад у писок
Битва суспільних зграй, зайвих дурниць по-парі
Щоб їм не нудно було, але ж педарастів до біса
Наклепи – наші борги, треба ж на них спокути
Налички наших богів, лейби усім мармурові
Хореографія битв, з космосу зірку не здути
Встромлена в стріху небес…Зйомки для порнолюбові.
о1.о7.2оо7
