Ти дивишся на мене згори вниз,
Грайливо щуриш втомлені зіниці...
Я поглядом розчинюся у них
Це справжнє все або мені це сниться?
Там плеса вкриті маревом степів,
Іскряться сонця днів ще непрожитих
Закохані там падають у жито,
і десь гудуть далекі поїзди
Білесі стіни - то батьківський дім
Сумують очі матері і тата.
Вишневі ночі, ясенева тінь,
Питання, що не встигла я задати,
Веселі люди, ті, яких люблю,
Ненавиджу, а може ще не знаю...
Ось перший крок по стежці я роблю
І вкотре вже у сльозах засинаю...
Там бачу чисту ранішню росу
І мутні сни байдужих і зрадливих...
І біс, і ангел, і неждане диво...
Хтось в діамантах, інші - на колінах:
Це наша калинова Україна.
А он душа, свавільна і щаслива...
Ти дивишся на мене згори вниз,
І погляд твій нікуди не тікає...
Мала у дзеркалах твоїх зіниць -
Мені все ясно: Я тебе кохаю
