***серія 1
божевільна і п"яна уляна ловить
в чорній вечірній сукні таксі,
проноситься містом в старій волзі,
виходить з машини, віддає водієві
останні гроші
і поринає в темряву приміського
поля,
десь губить один мешт
(здається то було зліва від
високого дерева),
врешті бачить бетонову споруду
з великою дірою посередині,
яка її швидко поглинає
холодним нутром,
потім божевільна і п"яна
знімає довгу незручну сукенку
і купається в Полтві-клоаці.
місяць здалеку лише споглядає,
а зірок не видно, бо місто
любить віддаляти небо,
щоб їх ніхто не бачив,
окрім нього...
уляна довго засмагає
під місячним сяйвом,
допоки не висихає
волосся злипле від води
і бруду.
***серія 2
уляна в пурпурній спідниці
сиділа верхи на кам"яному леві
біля порохової вежі,
широко розставивши ноги
і тримаючи його за вуха.
в цю ніч вона мала завдання
протяжно свистіти за кожним
котом, що в літньому сум"яті
перетинав сквер.
біля другої години після
півночі
лев ліниво позіхнув,
піднявся і поплівся
на знесіння, де його дожидали
старий лев з високого замку,
осідланий такою ж
древньою відьмою з
горбаним носом і веснянками,
і пані абрекова,
котра все розказувала
про свої любовні походеньки...
***серія3
уляна лежала в зеленій траві
серед соснового лісу
на малому полі в горах
і відбивала на барабані,
котрий затиснула ногами
такти, що їй видавалися
вальсами її душі,
вдивлялася в небо,
в голубу безмежність,
що крила ту таємницю,
котру прагла осягти
в місті,
але не могла - місто
ховає небесні таємниці,
бо не прагне ділитися
ними...
***серія4
ходила лісом, обережно прислухалася
до його тихої розмови -
пташиного співу, гуркотіння потоку,
таємних шорохів.
вийняла з кишені дримбу
і заклала її до губ,
почала видобувати сумні звуки.
дримба робить з грача
інструмент, в якому може
загніздити і виплекати свої тони,
що потім вилетять лункими
дикими бджолами
і заглядатимуть у душу
кожному, хто віднайде їх
в горах
та полишить у серці,
бо звуки, що любить ВОНА
покорять уми їхні
і несвідомі сторони їхні...
