неспокій лупить поміж скронями нестримано,
мовчить невиховано совість падолистна
і на душі сьогодні вкотре вже неприбрано...
аж так очікувано усміхнулась тризна.
раптова зустріч тихих подихів у натовпі,
знайомі губи у чужому товаристві
і тоно-імпульси принизливо однакові
\"ваш абонент не може зараз відповісти...\"
вечірня доза перевтоми і банальностей
на диктофоні зафіксована зітханням,
троїста музика зіпсованих тональностей
таємно вбита спантеличеним проханням...
куди прямує мандрівник планет незвіданих?
на тихий хутір чи в шумливий мегаполіс?
на рідні весни повертаюся окрилений -
там з-попід снігу знову виріс ніжний проліс :)
