Між двома кланами є місце долі,
Яку вичитуємо з Інтернету,
Або очей, що сидять ліворуч.
По праву руку брудне вікно,
Крізь нього дивлюсь у завтра,
Змінюю плани, аби вкластись у 24.
Домислюю сни – бачу реальність,
Яка завершується першим кроком
Мого будильника у мої примари.
Розгортаю руками тумани
І від того втішно всередині,
І тепло, коли кава десь у скронях.
Інколи рвусь на частини
Щоб дізнатись коли натуральніша,
А це тоді, коли довкола тиша.
