Цей опальний тиск ворожої тобі, мені системи,
Що стоятиме на схилі, та не зірветься вниз. О ні!
Ураз алкосекспсихічно всі за нею підЕмо
Щоб добути цигаркам, в беззапальниччі, вогні.
Архіпорядки, зацвівші від убогої праправди
Не потонуть у тверезості суджень та любові.
Псевдоспільність. А кожен за і для себе, немов зайди
Етикетки з голови-конвеєра у вжиток готові.
І, припавши інфопутами до наших принад та вад
Дешевою синтетикою до прілого тіла,
Процвітає, і мов буйний, та червивий сад розрад
Романтика словобруду, тероризму, хиросили
Спецпапірці - гіркодобробут – тиша лісів.
Ти горланиш, мов тавр на начальника «зверху»
Політики – зрадники. Злість, на яку ти підсів.
«Спусти ноги з бюджету, коли вже задерся»
Страх. Людині в формі легко впасти у беззаконня
В особисте щастя лізе якесь тупеньке дурко:
Що не вміє розібрати де десяток, а де сотня,
Та будує графіки нашого нового життя. Зло!
Перегар – все, що лишилось від робочого пацана,
Що, спізнившись на цілий тиждень, доламує кран.
Відчуття міри, якої і борвієм в полі нема!
Нефільтрованість. Макс. Мін. Старт. Стоп-кран. Живий, а без ран.
Рух свободи в колонах рецидивістів - півнегадів
Ми там зайві. Ми там за масовку. Ми там… лохи?
Бачиш – витоптана свіжа трава. То так пройшло стадо.
І не лосів, а людей! Плакати, мітинги, роги!
Знаєш, всюди є брехня, та я нікому не судило.
Стрижні волі примарної ще стануть людству за грати.
Дайте нового Ісуса, якого ще не судили.
Бо в народу лишилось лише право обирати.
