Ось вони вже плентають
до поблизького парку.
C.Тімофєєв
Учора була найдивніша вечірка
на світі. Вона каже: „Я взяла собі
руду кицьку. Купила їй чаппі, ні,
стій, не чаппі, стій, як же його,
віскас!” Я стою, прихилившись
до колони, не можу втриматися
від сміху. Це ротонда в парку
навпроти університету – центр
Львова, кінець весни. „Уявити
собі”, – скаже вона вже потім, уже
добряче набравшись місцевого
лікеру, – „що ніде більше такого
немає.” Міліціонери вірять нашій
версії, за якою ми тут усі поспіль
готуємося до Євробачення. Дві
колонки, ем-пе-три-плеєр, свічки.
Навколо буяє трава, поступово
темніє. Ніч. Я обіймаю стовбури
колись пам’ятних дерев у парку.
