Я вмію дбайливо пестити чужі нутрощі,
Діставати звідти копалини
Та закопувати на своєму кладовищі,
Я вмію себе образити і у себе закохати.
Потім дивить на відро з цим усім
І дивуватись собі чи дивувати.
Я вмію вибирати вино, та не вмію пити.
Інколи навіть думаю про котів,
А ще більше вмію себе зношувати,
Немов кімнатні тапочки.
Я вмію наповнювати очі злом,
Але це через відсутність кисню,
Я вмію втоптуватись у повітря
І непомітно у ньому розчинятись.
