Торкнись роздітої землі,
Без міркувань облиш умовне,
Поринь в безмежності душі
Яка ножем стирчить назовні,
А тільки рана не болить...
Давай сльозами віх наповню
Зелено-карої імлИ,
І поділЮ навпІл безодню,
Аби з другОю не ділив.
Я така сама, як і ти:
Самозакохана частина
Людської мрії й самоти.
Клянусь правицею - не винна!,
Що ти - це я, і я - це ти.
Так ноги вже болять іти
А скроні думати - я сонна...
А ти подумав - безсоромна.
Й прогнав мене. Нема питань.
Чого це зашарівся місяць?
Давно я звикла до вигнань -
В чужих серцях мені не місце.
