У темному гаї, в сирому болоті
Запалено квітку-журбу,
Малі чортенята липневої ночі
Зловили русалку в ставку.
Розплели їй довгу зеленую ко'су,
Повели її у танок,
Купали в п'янких зачарованих росах,
Плели їй віночки з зірок.
Русалка вп'яніла і дзвінко сміялась,
І ворон на вільсі кричав.
Аж раптом здригнулась - і враз замовчала:
Козак коло стежки стояв.
До нього підбігла, за руку узяла,
Питалася: де він блукав?
Вона його довго у лісі чекала...
Чого ж він її не шукав?
Його потягнула до вогнища квітки,
Червоної квітки-журби.
Поклала в долоню йому непомітно
Отруйні її пелюстки.
Обняла за плечі, в вуста упилася,
Й вони спалахнули удвох..
Гарячим струмком їхня кров полилася
В прадавній нетоптаний мох.
І поки ще місяць царює над гаєм,
Поки' не співали півні',
Чорти заховали закоханих разом
В некошеній дикій траві...
