Шість годин.
Різдвяний ранок.
Ні тіней тут,
Ні світлин.
Зверхність потворна
У твоїх обіймах холодних.
Дещо ніжно, дещо трагічно,
Може файно,
Як на бійні…
Ти прикладаєш
Ніж так неохайно
До свого серця
І кидаєш:
«Я кохаю тебе настільки,
Що ти маєш
Вбити мене негайно».
Кохаю тебе,
Ти маєш вбити мене
Просто зараз.
Якщо я стану твоїм вампіром,
Визначеним як місяць,
Замість того, щоб часом труїтись -
Ми матимемо одне одного
До сходу сонця.
Якщо я стану твоїм вампіром,
Смерть не чекатиме на одного.
Я запам’ятаю
Твоє обличчя,
Бо вважаю,
Що наш час прийшов.
Я запам’ятаю
Твою посмішку окремо
Вирізаю
Комірку лезом лопати
Туди, де твоє серце…
Ми звели цю могилу разом
І я не хочу лишитись один.
По той бік життя бліде,
А все чорне
Й немає шляху назад…
Якщо я стану твоїм вампіром,
Визначеним як місяць,
Замість того, щоб часом труїтись -
Ми матимемо одне одного
До сходу сонця.
Якщо я стану твоїм вампіром,
Смерть не чекатиме на одного.
Я запам’ятаю
Твоє обличчя,
Бо вважаю,
Що наш час прийшов
Плями крові на простирадлах
У формі твого серця –
Це тільки початок,
Це тільки бажання кінця.
Місяць знову сюди прийде.
6:19 і я знаю – я готовий,
Відвези мене до гори…
Ти палаєш,
Я їм твій попіл…
Неможливі колеса
Зваблять наші трупи…
