Книжки – товсті фоліанти чужої мудрості,
Вони розмотували для тебе намагнічену
Стрічку незримого захоплення життям.
Щовечора ти розгортала їх одну за одною,
Щодень писала і шукала, вимагала досвіду
У обривках паперу, що посіріють з часом.
У двадцять з презирством:
Для чого музика і пустотливі вечори танців,
Для чого синьоока любов сусідки маньки-ганьки
(хоча і в тебе здригалося серце, дурила себе).
У двадцять з гаком, ближче до тридцяти:
Дратують на сусіднім балконі кожночасні
Пеленки, лякливі очі з дитячих візочків,
Чобітки у когось нові, та в тебе ще є ті,
Купила мама, коли дірка з’явилась на старому,
Вона хоче внуків, а ти кинулась в нову науку.
За тридцять:
Вечір самотністю нудить, перемикаєш канали,
Класики більше не найліпші чоловіки.
Щось стукає в грудях,
Щось ниє внизу живота.
Думаєш досі, що надто розумна.
За сорок:
Сьогодні завела собаку,
Останній вазон замерз на балконі.
Вже не надто розумна,
Вже надто дурна.
